Хрест є одним із найдавніших геометричних символів людства, що з’явився задовго до виникнення християнства. Незважаючи на очевидну для віруючих ясність, він досі залишається одним із найзагадковіших вселенських символів. Існує навіть ціла наука, яка вивчає форми та смисли хреста як знака – ставрографія. З грецької «ставрос» – хрест, «графос» – пишу. Якщо перекласти буквально – «описую хрест».
На жаль, в радянські часи дослідження хрестів були зупинені на довгі роки. Навіть згадки самого слова «хрест» забирали із статей та книг. Тому відомостей про прикрасу небагато. Хрести поділяють на різні типи, проте основний поділ – чоловічі та жіночі. І вони відрізняються. Чоловіки частіше носили натільні хрестики. Тобто такі, що були приховані від очей сторонніх, одягались під одяг. Жінки ж, окрім натільних, носили хрести поверх одягу та намист. Показували хрест як естетичну прикрасу, він був більшого розміру і називався «нагрудний».
Хрест супроводжував чоловіка впродовж всього життя. Чоловіки носили мідні, латунні, срібні хрестики на звичайній нитці чи ланцюжку. Все залежало від статусу власника. Давні натільні хрестики прикрашались різьбленням, найчастіше у вигляді рослинного орнаменту.
Портрет 18-річного хлопця з Київщини – саме ця прониклива світлина Самійла Дудіна із серії «Українці», 1894 р. стала нашим натхненням та джерелом. Чоловічий хрест ROOTS створено за її зразком. Однобічний рослинний малюнок розходиться віттям від центру на чотири сторони світу. Його краї дещо ширші та заокруглені, виконаний зі срібла. Він вважається хрестом запорозької традиції.
Це прикраса особливого значення. Ми давно мріяли відтворити традиційний хрест для чоловіків, аби подарувати їм можливість бути ближчими до свого роду, історії та культури.
Жінки в Україні носили як натільні, так і нагрудні хрести. Нагрудний хрест одягали поверх одягу, звідси і назва. Він, як і дукач, був центральним елементом композиції прикрас та соціальним паспортом власниці. Робили їх із міді, срібла чи білого сплаву, в техніках лиття, штампування. Гравіровані геометричні візерунки доповнювали ажурним, емалевим декором. Матеріал, спосіб виготовлення, оздоба хреста – усе це говорило про статус власниці. Що більший та розкішніший хрест – тим заможніша жінка. Прикрасу носили на ланцюжку або на стрічці. Інколи їх одягали кілька відразу.
Жіночий хрест ROOTS відтворено за зразком з Сумщини, де така прикраса була особливо популярною. Виконаний із срібла, має заокруглені краї, нижня частина трохи довша за верхню. Всередині христограма, яка символізує ім’я Ісуса Христа та ще один хрест. Він, окрім чотирьох променів, має ще стільки ж поміж ними. Така композиція утворена поєднанням звичайного та Андріївського хрестів. Промені Андріївського коротші. Головною окрасою є рослинний орнамент квітки знизу.
Роздивляючись нагрудні хрести, розумієш чому їх носили на показ. Це справді прикраса і вона захоплює своєю естетикою. Це частина культури та світогляду українців, в якому Бог та природа йдуть пліч-о-пліч.
Фото: Жіночий хрест ROOTS, фото – Олена Карпук
